?

Log in

Акція від "Бичєли", що проводилася до дня святого Валентина. У цей дурний день всі тьолочки, навіть ботанші, кажуть: "Нет-нет, в такой день ми в бібліотєку нє пойдьом!" і йдуть до пасанчиків або ж їх шукать на деньок. Ну, а якшо все зовсім погано, засідають з подруженьками, обмінюються валентинками, хавають тортіки і гадають.
Так от. Оскільки романтіко-лавар - не є бичєліним пріорітетом, отака от штука висіла в цей день на дверях бібліотеки Інститу Філології



Валюта дизайну Джозі для королівства Бичєландії




З Астанніх нАвин також:

Тепер на вконтакті є чудова група: http://vkontakte.ru/club2223864

Ми чудово відсвяткували день філолога з нашою групою у "The Wall"



Побували на українсько-білоруському літературному слемі




Активно проводимо засідання нашого дебатного клубу, і вже мали дві зустрічі з письменниками і нашими письменниками, де дискутували про сучасну українську літературу.


На території Закарпатського краєзнавчого музею мною виявлені українські історичні вулики!!!!!!!







Із запитань президенту

- Шановний пане Президент, в мене э бджолина сім'я яка не носе меду та не розвивається. Лише споживає мій корм та час. В 2004р. я змінив матку, але нова матка теж не хоче навести лад в сім'ї. Скажіть що робити з цією сім'єю.
- Коли гігантські бойові бджоли нарешті почнуть охороняти Державні кордони України?
- Пане Вікторе! Як там бджоли?
- Чи слухаєте победителей україньського "Євробачення" Бринь Бжолів?
))))))))))))))))))))))))))))

Взято з http://president.pravda.com.ua
П. И. Рычков (1712—1777)

Петр Иванович РычковПетр Иванович Рычков—член-корреспондент Российской академии наук, историк, родился в г. Вологде. В «Историческом словаре писателей» (изданном в 1772 г.) П. И. Рычкову дана такая характеристика: «...член Академии наук, муж великого разума, искусства и знания в древностях российских... Сей рачительный муж полезными своими трудами заслужил великую себе похвалу».

В 1767 г. была опубликована его большая статья «О содержании пчел», затем вышли три добавления к ней. В своих работах П. И. Рычков подвергал критике существовавшие о пчелах предрассудки и опровергал их. В статье «О содержании пчел» он писал: «Сие есть, что я в рассуждениях пчел от простых пчеляков получить мог. Не могу умолчать, что толь чудном животном осталось весьма еще много достаточно к рассмотрению и удивлению». П. И. Рычков впервые вел наблюдения над жизнью пчел в светлом улье. Он сажал рой в стеклянную банку, «которая величиною более полуведра была», а также в улей, «прорезав в нем в два ряда окошечки, величиной каждый по четверти квадратной, в кои велел вставить стеклянные окончины». Рычков убеждается, что в улье «со стеклянными окончинами сделали пчелы сотов рядов до десяти, да и меду вверх улья довольно наносили».

Рычков первый в России стал изучать пчел и публиковать статьи о русском пчеловодстве. До него на русском языке были только переводные работы. Таким образом, Рычков открыл путь русской национальной оригинальной литературе о пчелах.

Назад

П. И. Прокопович (1725 – 1850)

Петр Иванович ПрокоповичПетр Иванович Прокопович, знаменитый пчеловод, изобретатель рамочного улья, родился в с. Митченки, Черниговской губ., в семье священника.

П. И. Прокопович получил лучшее по тому времени образование, с успехом окончил Киевскую академик».

После недолгой военной службы П. И. Прокопович вышел в отставку, вернулся в родное село и в 1800 г. завел пасеку, истратив все свои средства на приобретение 32 колод пчел.

Он стал прилежно изучать пчеловодство. «При упражнении моем в пчеловодстве 28 лет,— писал в дальнейшем Прокопович, — удалось мне открыть главные естественные познания о пчелах, которые никем еще и поныне не объяснены... Я проникнул в тайны рода пчелиного далее всех моих предшественников; написал о пчелах и пчеловодстве сочинение, совершенно отличное от всех прежних своим существом, и придумал нового сложения улей, наиболее приспособленный к нашему климату и обиходу, по моему образу, с пчелами». Пасека Прокоповича давала большой доход, но он не был доволен своими успехами, так как вначале она не отличалась от пасек соседей. Проводя различные опыты, Прокопович добивался лучшей техники ведения хозяйства.

По этому поводу он писал: «Мне хотелось тогда: 1) добывать из улья чистый мед, без всякой примеси нечистоты; 2) чтобы гнездо с пчелиною деткою оставалось неповрежденным вырезкою; 3) чтобы пчелиное семейство по вырезке меда оставалось благонадежным».

Все эти вопросы Прокопович разрешил, изобретя в 1814 году рамочный улей.

В 1828 г. при содействии Московского общества сельского хозяйства П. И . Прокопович открыл школу пчеловодства. В ней ежегодно обучалось грамоте и пчеловодству 60—80 учеников. За время существования школа выпустила более 500 пчеловодов, и это, несомненно, повлияло на лучшую постановку пчеловодства в России.

Эти заслуги еще в то время доставили его в ряд выдающихся пчеловодов, давших родине столько полезного. Прокопович первый в мире изобрел рамочный улей и коренным образом изменил технику ухода за пчелами. Он изобрел разделительную доску с прорезами для отделения матки в гнезде от магазина — прообраз современной разделительной решетки. Прокопович первый обратил внимание на пчеловодство, как на важную отрасль народного хозяйства.

Только в наше время можно по-настоящему оценить наследие Прокоповича и его заслуги перед русским пчеловодством.


Більше на http://www.apitherapy2005.narod.ru/HTMLs/E_01/E02.htm

Хлопчик-бичєла))




Гггггггг,ага, знайома бичєла з мого вулика!

Маде бай Піка, розмальовано бай мі. Іспоґанєно бай сканєр

               

      Про цікаві речі, які насправді не можна виграти  у новорічній лотереї

 

Приблизно місяць тому я побачила в метро прецікаве оголошення. Рекламували новий салон взуття. Цитую: “ Купуючи взуття Ви приймаєте участь у новорічній лотерії. Головний приз – вечір у двох”.

Коми після дієприслівникових зворотів – то заняття пусте – так собі, мабуть, подумали ті, хто складали текст рекламного оголошення і зекономили фарбу, опустивши такий несуттєвий момент.

Зацікавило мене надзвичайно також питання, куди ж “приймають” бідну участь, і чому не “беруть”?

А найбільшу інтригу для мене склало те, хто ж ці таємничі “двоє”, у яких проведуть вечір щасливі переможці?

До речі, головним призом, імовірно, була саме “вечеря”, а не “вечір”, бо далі йшлося про ресторан.

Що тут можна коментувати? Особисто я в такій лотереї участі б не брала.

 

 

                      Про те, звідки беруться сині немовлята

Газети оголошень – справжній розсадник різноманітних мовних помилок.Чого тільки в них не вичитаєш! Зустрічаються там і справжні чорні перлини.

Особисто мене довело до істеричного сміху оголошення : “ПРОДАМ КОЛЯСКУ ДЛЯ НЕМОВЛЯТИ СИНЬОГО КОЛЬОРУ”.

Судячи з тексту, нещасним матерям, що мають немовля не з синім кольором шкіри, годі й мріяти про купівлю коляски.

Очевидно авторка не здогадується, що перестановка компонентів у реченні та перенесення прикметникової конструкції у позицію після додатка в даному реченні робить зміст оголошення абсурдним.

Чому ж редактори газет не помічають таких ляпів – для мене загадка. Мабуть, у них вдома повно немовлят різних кольорів.

 

                     Про те, чому сиропи від кашлю не мають світових аналогів

Часто у рекламних оголошеннях, виступах і доповідях доводиться чути “аналогів у світі немає”. Особливо зловживають цим терміном, підписуючи ним недорогі  ліки.

Справа в тому, що все на світі має аналоги. І в такому випадку можна говорити лише про ступінь аналогії, використовуючи словосполучення: “Перевершує найкращі світові аналоги”( при цьому необхідно бути впевненим, що це саме так, тобто мати можливість це документально довести).

Не думаю, що в ларьках метро вам покажуть документ, що підтверджуватиме унікальність сиропу від кашлю за 8 гривень, отже вживання цього терміну не є доречним.
Добро єсть гауно і гауно єсть добро. Такова концепція Бичєли. І зараз ми внікнєм в глубь, в суть вопроса. Ітак, како же так могон биті?
Уявимо собі суб*єкт поні. Поні - маленька конячка, яка катає дєток і багато смієцця. Поні - добро, поні абсолютне добро. Але ми з вами можемо уявити таку річ, що поні, з*ївши нємножко вівса і випивши чуток бражки, робить гамно, тобто кладе купу. Гауно - це гауно, апріорі. Так от. А тепер зробимо одну дуже важливу трансформацію: із гавна поні ми ліпимо маленьку гарненьку поні. І що ж це тоді виходить, що гауно єсть добро? Так і виходить, о діамант моєї душі. Але ж не все так просто. В руках дєток наша маленька гівняна подруга поні починає вонять і видавать страшниє звукі чвакающіх какашок і тут  таки відкривається істинна її природа - гівняна природа. Себто добро єсть гамно. Шо і трєбовалось доказать.